Ура! Для українців скасували плату 60$ за в`їзд в Таїланд! Я була щаслива дізнатись таку новину, маючи квиточок в один кінець на руках.

Дванадцятигодинний переліт Мілан-Бангкок, без включеного харчування на борту, але з прийнятною ціною в 220€ (eurowings airlines) пройшов у передчутті пригод.

І вони трапились одразу після прильоту в головний аеропорт Бангкока – Suvarnabhumi.

Сотні людей метушаться, заповнюючи імміграційну картку.

Де її взяти?

Ах! Ось стійка з бланками. Заповнили. Треба вклеїти фото.

А ось і стійка миттєвого роздруку фото. Ціна 200 бат.

Вже перші неочікувані витрати.

В яку чергу стати? – над цим питанням я роздумувала вже зі своєю новою знайомою, яка також прилетіла в країну усмішок (так називають Таїланд) з України.

Ми знайшли свою чергу і мужньо вистояли дві години до заповітного віконечка, де після питання «а квиток зворотній є?», я показала квиток в третю країну і отримала довгоочікуваний штамп.

На 19 січня.

Стоп! Сьогодні ж 10.

І тайка акуратненько виправила ручкою на «10»

Країна свободи.

Порушувати правила і не слідувати законам.

Чи просто легкість життя, коли дотримуєшся законів буддизму?

Ось тільки ще одну чергу вистояти і вдихнути гаряче вологе повітря!

Починаємо досліджувати Бангкок – найвідвідуваніше місто світу, перегнало навіть Париж!

Щороку його відвідує 30 мільйонів туристів!

І тепер я серед них, прямую в прохолодному автобусі city line до центру міста.

Ціна квитка 45 бат

Залишилось знайти свій хостел ( Krit hostel Bangkok) і сподіватися, що там лишилось одне місце для соло-мандрівниці.

Оскільки стоячи в черзі за візою, я отримала повідомлення, що хостел відмінив моє перебування, не дочекавшись мене.

Зупинку автобуса не вдалось знайти навіть завдяки перехожим, які дуже намагались допомоги, але кожен показував іншу сторону.

Залишився варіант – просто йти вперед.

Це часто спрацьовує.

І вже через хвилину зупинився тук-тук.

Так називається місцевий таксі- транспорт: перероблений мотобайк, з прикріпленим багажем без вікон.

Погодившись на ціну в 100 бат, названу водієм, я забула про пораду з інтернету: в Таїланді потрібно торгуватися.

Це був перший і останній раз, коли я забула:)

Ціну завжди вдавалось знизити до половини.

Вітерець обдував лице, водій вдало оминав тягнучку, а я слідкувала за офлайн картою maps.me, одночасно розглядаючи галасливі вулиці і буддистські храми.

Їх в столиці Таїланду 30000!

Це вже я прочитала, чекаючи свого заселення в хостел.

Адже для мене знайшлось місце!

Оплатила 300 бат, і наступні дві доби я житиму на другому поверсі одного з шести ліжок в кімнаті.

Чисто. Кондиціонер. Сніданок в ціні.

Цікавий лофт-інтер’єр на рецепції.

За 4€/доба чудовий варіант.

Свіжий душ і холодне морозиво з манго мене освіжили, і відсутність сну протягом двох діб вже не були такими помітними на обличчі.

Я не повинна спати.

Навіть якщо дуже хочеться – потрібно дочекатись вечора, і заснути за місцевим годинником.

Різниця у часі з Україною п`ять годин.

Вирішено: іду гуляти, а заодно і поміняю гроші на місцеву валюту – бати.

Далеко іти не потрібно: money exchange на кожному повороті й вулиці.

Так само як і ATM – автомати для зняття готівки. Але тут потрібно пам’ятати: за кожне зняття комісія у 220 бат, тому вигідно одразу знімати велику суму.

І прикривайте цифри рукою, вводячи пінкод до картки.

Шахраї не сплять.

А мені спати хотілось, але вдалось на кілька годин відтермінувати сон, пройшовшись вулицями, випадково натрапляючи на біло-золотисті буддистські храми, слідкуючи за місцевими, і вдихаючи запахи, які доносились з возиків з місцевою їжею.

А тут і “spicy” супи в пакетиках, і рис варений- смажений, і молюски-рибки, таргани-скорпіони, смузі і шейки, дракон фрукт і зміїний фрукт, фреш ананас і фреш манго, суп том ям і папайя салат, коконат і кукурудза, м`яско, рибка і морепродукти на грилі.

Наїлась лише запахом і пішла спати.

А через три години прокинулась і до сніданку складала маршрут на день.

Поснідали ситним «breakfast included”

і зарядилась настроєм завдяки песику породи шпіц, який прийшов сюди з кимось з робітників.

Цього дня я пройшла десять кілометрів, а почала прогулянку з Saranrom Park.

Добре жити в центрі.

Познайомилась з тайськими дівчатами, з’їла свіжої папайї, зробила фото в прибраному, квітковому парку, здивувалась красі буддистського храму Wat Phra Chetuphon, пройшлась ринком, заплатила 4 бати за трансфер через річку і потрапила до Wat Arun – храм ранкової зірки, що оздоблений дзеркалами, фарфором і морськими мушлями.

Пранг (ангкорська башня) у Ват Арун є найвищою у Таїланді.

Цей храм вражає своїми масштабами і несхожістю на інші споруди, що мені доводилось бачити.

Час іти на Khaosan road – найгучнішу вулицю Бангкоку.

Як тільки вечоріє, тут відкриваються сотні точок з місцевою вуличною їжею, зі всіх сторін щось смажиться, вариться, кипить.

Від смажених тарганів і скорпіонів я відмовилась, а от щойно приготовлений супчик з морепродуктами був дуже смачним!

Гуляти цією вулицею і спостерігати за людьми, що попивають пишу було цікаво, але потрібно вертатись в хостел, бо завтра летіти на південь Таїланду – Пхукет.