Форма Італії нагадує чобіток на карті світу, і саме в районі «підбора», на крайньому півдні країни, знаходиться регіон Salento!

Ми з Пеппе приїхали в найбільше місто цієї зони – Lecce (Лечче).

З України найзручніше добиратись сюди літаком в місто Барі. А потім годину поїздом.

Всі трансфери по Італії на сайті trenitalia.com

Нам повезло з погодою.

Кінець травня. 23 градусів і сонце!

Але купатись ще рано, потрібно почекати ще 2 тижні:)

Заселившись в квартиру, вікна якої виходили на церкву, а ціна була вдвічі дешевша від квартир на півночі Італії (35€ за добу) ми сіли в машину і поїхали до моря.

Перша зупинка – Torre dell’Orso (башня ведмедя). Тут довга берегова лінія, чистий пісок, блакитна вода. З одного боку та сама башня, а з іншого скали. Дві з них навіть нагадують людські лиця!

Випили кави, пофотографувались з песиком парочки з Швейцарії, які засмагали в кількох метрах від нас.

І поїхали до наступного запланованого місця!

В результаті потрапили не зовсім туди, а до Scoglio di Sapunero.

Інколи Гугл карти можуть не знати всіх доріг:)

Нам пройшлось пройти через хащі колючої трави, високі зарості кущів, але прийшовши сюди, аж дух перехопило!

Не було нікого! Ні натовпу туристів, ні кафе.

Лише ми двоє.

І безкрайнє Іонічне море.

І чисте небо.

На щастя ця зона була дозволена для польотів дрона, тому вийшло зробити незабутні кадри і відео.

Було моторошно сидіти на обриві, але водночас так захопливо!

А прогулявшись кілька хвилин по берегу натрапили на Grotte del Mulino d’acqua!

Ах! Яка ж там водичка! Прозора і світлоблакитна!

До цих печер проводяться екскурсії на паромах, і літом там можна плавати.

Ми ж застали недоторкану природу і тишу!

Краса!

Ще здивувались підземній печері в кількох метрах від берега, Grotta Sfondata. Це ніби як величезна дірка в землі, а всередині лише голуби живуть.

Без загороджень і попереджень.

Не хочу і уявляти, як можна випадково впасти туди вночі!

Якщо ви вирішите поїхати в подорож на південь Італії, бажано взяти в оренду машину. Ці місця вартують цього.

Ціни на оренду тут близько 15€ за добу+бензин.

І я дуже щаслива що на запитання Пеппе «so do you want to Bauxite?”

Я, незважаючи на втому, відповіла «yes, let’s go” І вже через сорок хвилин ми залишили машину на паркінгу біля озера. За 3€ , охоронець ще вирішив нам дати голову Ісуса Христа зроблену з цього каменю.

Cave di Bauxite – навіть не віриться що ця краса сховалась на перший погляд непримітній території городів.

Вода в озері сапфірово-смарагдова! І оточене воно червоно-оранжевими пагорбами. Такий колір дає камінь Bauxite.

Що в результаті робить цей куточок казковим! Особливо коли сонце відбивається у воді!

Час їхати назад у Lecce, де зустріли один з найпрекрасніших заходів сонця! Чудове закінчення дня!

А чим ще славится південь Італії?

Звичайно ж морепродуктами!

Через годину ми вже були у Santa Maria di Leuca – крайня південна точка країни.

А ще саме тут зливаються два моря – Іонічне і Середземноморське.

Де, як не тут, сісти в ресторані на березі цих морів і поїсти свіжої рибки!

Що ми і зробили 🙂

Одночасно чекаючи на нашу екскурсію печерами. Ціна 15€ з людини. Сідаємо в маленьку барку (човник) і пливемо від печери до печери.

Печера диявола, печера дракона, стайня, закоханих!

Назви їм дають в залежності що нагадує печера.

І знову вода! Яка ж красива!

Літають пташки, вітерець розвіває волосся. І я відчуваю як піднімається рівень йоду в моєму організмі через насичене ним повітря!

А якщо вам хочеться побувати на височенній скалі, а там за морями десь Африка, то ідіть до Castrignano del Capo.

Скали, вітер і безкрайнє море!

І лише де-не-де гелікоптери пролітають над вами!

І знову таки без туристів:)

Не знаю як влітку, але кінець травня судовий час щоб побачити ці місця!

Але ж скупатись в цій воді все ж таки хочеться!

Тому і вирішили ми поїхати до Cala dell’Acquaviva.

Побачивши фото в інтернеті, я думала що це дуже популярне місце, і що там буде багато людей.

Але прийшли, і не було нікого!

Взяли з собою рушники. І навіть екшн камеру, щоб познімати під водою!

Але на нашому шляху стали… крабики:)

Ми, як завжди, пішли не тим шляхом, яким зазвичай всі ходять, і вийшли до сходинок, де було багато маленьких крабів. Не можливо було спуститись до води.

Але ж політати з дроном і познімати ми були зобов’язані!

Як і полежати і послухати шум моря на Porto Selvaggio.

Перед тим пройшовши через дуже красивий парк.

Чи випити кави після прогулянки Porto Cesareo.

А потім просто бути в шоці від води на пляжі Spiaggia di Sant’Isidoro !

Це єдиний пляж, де вже гуділо життя!

Багато людей засмагало, кілька навіть наважилось скупатись.

А вода була майже як на Мальдівах! З тим самим білим піском!

Ох і уявляю скільки тут людей літом!

Мабуть нема де пройти.

Сюди ми теж потрапили випадково, просто шукали де поїсти і знайшли ресторан “La Torre”.

Просто і смачно!

А ці краєвиди!

І на прощання доїхати до Punta Prosciutto ( прошутто 😉

Кілометри берегової лінії!

Зазвичай тут вода дуже світла, але був сильний вітер, і море більш було схожим на океан! Хвилі – рай для серфінгістів початківців.

Сонце вже потрохи заходило, а у мене була лише одна думка – повертатись в ці місця знову і знову!