Thailand

Hello, Phuket!

Hello, Phuket!

Після столиці Таїланду – Бангкоку, найкращими азіатськими авіалініями Air Asia я полетіла на південь – Пхукет.

Ціна квитка стартує від 12$

На виході з аеропорту вас чекають десятки мікроавтобусів, які за 100-200 бат (курс 10 бат=9 гривень) відвезуть вас під двері вашого готелю/хостелу.

Я вибрала пляж Патонг, де була можливість жити десять днів безкоштовно у подруги. Яка тут живе і навчається.

Саме тому і вибрала Пхукет серед інших куточків країни.

Мій внутрішній годинник вже перелаштувався на місцевий час.

А через три дні зникла температура, нежить і слабкість через різку зміну клімату і +32 градуси на вулиці, і +15 в кондиціонованих приміщеннях.

Тому я була готова іти на ринок, і випити кокосової водички зі свіжого, переді мною розрубленого кокоса.

Ціна за такі тут від 30 до 60 бат, залежно від розміру і де ви його купуєте.

Одразу тут і варена кукурудза. З серпня її не їла! Смачна така!

Вже планувала іти додому, але зупинила погляд на величезних акваріумах з рибками.

Fish massage – масаж ніг рибками Garra Rufa нікого не залишить байдужим.

Я спочатку кілька хвилин сміялась:)

Швидше заливалась диким сміхом і слізьми, від того як це лоскотно.

Але через дві хвилини привикаєш, і лише відчуваєш дрібне пощипування за пятки.

Такий масаж- пілінг дуже корисний, оскільки рибки з’їдають верхній мертвий шар шкіри.

За 15 хвилин віддала 100 бат (90 грн) і пішла до апартаментів.

Хоча на Пхукеті дивно ходити.

Якщо ви йдете, то цілу дорогу вас супроводжуватимуть крики таксистів підвезти. На байку.

Тут всі на байках.

Рух шалений.

Оренда цього транспорту на день – від 200 бат.

Кататись рекомендую з шоломом, оскільки штраф, у разі якщо вас зупинять, 500 бат.

Мій друг номер 1 в цій поїздці був сайт Couchsurfing

А саме його функція “Hangouts” де можна знайти зареєстрованих користувачів, які зараз недалеко від вас і готові зустрітись досліджувати разом місцевість.

Мені це було особливо корисно по двох причинах.

Я не вмію водити байк і вчитись цьому в умовах підвищеного ризику і на самоті не хотілось.

Більшість зареєстрованих, вже не вперше в Таїланді і летять сюди з року в рік.

Знають всі найкращі місця і пляжі.

І наступного ж ранку я поїхала з хлопцем з Франції за манго, а потім одразу на пляж.

Спека.

Але рятує вітерець під час їзди на байку.

Піднімаючись все вище і вище і милуючись панорамами і дивуючись ідеально рівним дорогам ми їхали до найбільшої в Таїланді статуї Будди – Big Buddha.

А по дорозі назад я нарешті знайшла кущ з плюмерією – квітка, яка потім мене супроводжувала всю подорож.

Вона проста, але дуже гарна.

І навіть подумати не могла, що вже наступного ранку мені запропонують фотосесію в стилі new.

Тобто топлес.

Тобто голою.

Але про все по порядку.

Я стояла і розглядала фрукти на прилавку, як раптом підіжджає хлопець на байку, і каже, що тут дуже дорого.

Він виявився росіянином (що і спочатку було очевидно по зовнішності) і вже через кілька хвилин ми доїхали на дешевший ринок з величезним вибором екзотичних фруктів.

Новий знайомий виявився фотографом.

І погодився зробити кілька фото на телефон для мого інстаграму, навіть знайшов класну локацію: безкоштовний, чистий і прохолодний басейн.

Ідеальне місце в таку спеку.

Зробив кілька знімків без жодного ентузіазму, а опісля одразу запропонував сфоткати мене ось там біля стінки і без купальника.

Що?

Я відповіла, що мій хлопець буде проти такій фотосесії.

Він в свою чергу показав знімки, які він робив раніше.

Гарно, чуттєво… колись я обов`язково матиму таку фотосесію зі своїм коханим.

Але поки що відмовила, і ми одразу попрощались, а фотограф поїхав шукати собі наступну модель.

Кожен ранок починався з фруктів, які я купувала на ринку заздалегідь.

Манго, папайя, дракон фрукт і маракуйя мені найбільше засмакували.

А свіжий сік кокоса, це те, заради чого можна вертатись в Таїланд знову і знову!

Захід сонця я зустрічала на пляжі, спостерігаючи як повітряні кулі піднімаються вгору.

Або на дахах готелів з басейнами, вхід куди часто безкоштовний, якщо замовити щось на барі. Моя подруга знає багато таких.

Вона мене і завела у кафе, де по її словах найкращий том ям на острові.

Том ям – традиційний тайський суп з морепродуктами і спеціями. Пекучий!

А блінчики з будь-якою начинкою на ваш вибір… ммм!

Я вибрала з арахісовою пастою і манго.

Моя особиста фантазія.

https://witholesia.com/wp-content/uploads/2019/02/img_4522.mov

А вже наступного ранку сиділа з знайомим французом і слухала різницю між французькими crepes і тайськими:)

З ним же і поїхали на південь острова, дивились на безкрає море, що виднілось за пальмами.

На пляжі Yanui beach орендували каяк на одну годину (лише 100 бат з людини) і тренували м’язи рук гребучи веслами.

Годували рибок манго. Вони такі безстрашні!

Аж кусають за пальці:)

Обпливли навколо острівця.

сонце відбивалось від води!

Така краса! І тиша! Як її не вистачало після шумних вулиць Пхукету.

Дорогою додому вирішили поїхати незвичним шляхом.

Побачили знак, що внизу є пляж.

Але байком було їхати неможливо. Занадто крута дорога вниз.

З піском і камінням.

Застопили джип і вже через п`ять хвилин потрапили на пляж.

Точніше не пляж, а рай!

Nui beach називається.

Серце забилось частіше від цієї краси!

Сонце якраз почало сідати, людей майже не було, хвилі бились об каміння, пальми одна вища іншої, і знову тиша!

Я хочу повертатись і повертатись сюди!

І вже через кілька днів я вела сюди компанію з Пакистану, з якими познайомилась через каучсерфінг.

Один з них вперше бачив море, він там плюхкався і сміявся як дитина.

Дивно, в Пакистані ж є море.

Цього разу до пляжу ми йшли пішки.

І з пляжу також.

Можна звичайно на таксі-джипах, але ціна з людини 100 бат.

Пройтись ввечері, в джунглях з кажанами, з двома малознайомими пакистанцями – такого експіріенсу у мене ще не було:)

Також як і тайського масажу, на який я і відправилась.

Я попередила масажистку, щоб мене не жаліла і м’яла сильно.

Всі кісточки хрустіли цілу годину.

Що цікаво, масаж робиться в одязі. І вона натискає на різні точки, або тягне.

Варто спробувати, адже ціна від 200 бат за годину.

А за масаж ніг 150 бат, і це також релакс і задоволення.

Після такого спиться добре, а зранку просипаєшся свіженька, нарізаєш собі папайю і дракон фрукт кубиками, і можна цілий день більш нічого і не їсти.

Бо коли жарко, то не дуже хочеться.

А ввечері піти і з`їсти величезну порцію рису з м’ясом за 45 гривень (50 бат) на Banzaan market, після чого зайти в один з десятків барів на головній тусовочній вулиці Bangla Road і слухати живе виконання рок хітів (ех ностальгія з підліткового віку) у виконанні філіппінців.

І прийшла сюди я також з філіппінцем ( той самий каучсерфінг).

Ділилась емоціями від подорожі з дівчиною з Арізони (США), німцем, росіянином ( з яким заходили в аптеку і питали, які таблетки потрібно приймати, щоб перетворити його на жінку).

Це все жарти, але такі випадкові знайомі роблять твою подорож більш насиченою і незабутньою.

І так, Таїланд це ж країна леді-боїв. Жінок, які народились чоловіками.

А наступного ранку, я зі справжніми жінками, точніше дівчатами пливли на острів Ko Bon.

Коли вас четверо, і ви скидаєтесь на таксі і паром, то вся далека подорож на острів може обійтись в 500 гривень.

Поки двох дівчат фоткав професійний фотограф. (Який в результаті виявився не дуже професійним)

Я ще з однією дівчиною робили фото один одному.

Острів з білим піском і бірюзовою водичкою.

Безлюдний.

Одне задоволення для очей.

Правда плавати в тій воді неможливо, через каміння і корали.

Просто милуватись.

Буває кажуть, що Пхукет жахливе місце:(

Насправді він прекрасний, і тому кількість туристів там зашкалює.

Що і зробило його не особливо привабливим.

Але якщо відійти трохи далі від популярних пляжів, можна знайти справжню красу!

І звичайно закупитись сувенірами на дорогу:)

Posted by ooolesya in Asia, Thailand, 0 comments
Привіт, Таїланд

Привіт, Таїланд

Ура! Для українців скасували плату 60$ за в`їзд в Таїланд! Я була щаслива дізнатись таку новину, маючи квиточок в один кінець на руках.

Дванадцятигодинний переліт Мілан-Бангкок, без включеного харчування на борту, але з прийнятною ціною в 220€ (eurowings airlines) пройшов у передчутті пригод.

І вони трапились одразу після прильоту в головний аеропорт Бангкока – Suvarnabhumi.

Сотні людей метушаться, заповнюючи імміграційну картку.

Де її взяти?

Ах! Ось стійка з бланками. Заповнили. Треба вклеїти фото.

А ось і стійка миттєвого роздруку фото. Ціна 200 бат.

Вже перші неочікувані витрати.

В яку чергу стати? – над цим питанням я роздумувала вже зі своєю новою знайомою, яка також прилетіла в країну усмішок (так називають Таїланд) з України.

Ми знайшли свою чергу і мужньо вистояли дві години до заповітного віконечка, де після питання «а квиток зворотній є?», я показала квиток в третю країну і отримала довгоочікуваний штамп.

На 19 січня.

Стоп! Сьогодні ж 10.

І тайка акуратненько виправила ручкою на «10»

Країна свободи.

Порушувати правила і не слідувати законам.

Чи просто легкість життя, коли дотримуєшся законів буддизму?

Ось тільки ще одну чергу вистояти і вдихнути гаряче вологе повітря!

Починаємо досліджувати Бангкок – найвідвідуваніше місто світу, перегнало навіть Париж!

Щороку його відвідує 30 мільйонів туристів!

І тепер я серед них, прямую в прохолодному автобусі city line до центру міста.

Ціна квитка 45 бат

Залишилось знайти свій хостел ( Krit hostel Bangkok) і сподіватися, що там лишилось одне місце для соло-мандрівниці.

Оскільки стоячи в черзі за візою, я отримала повідомлення, що хостел відмінив моє перебування, не дочекавшись мене.

Зупинку автобуса не вдалось знайти навіть завдяки перехожим, які дуже намагались допомоги, але кожен показував іншу сторону.

Залишився варіант – просто йти вперед.

Це часто спрацьовує.

І вже через хвилину зупинився тук-тук.

Так називається місцевий таксі- транспорт: перероблений мотобайк, з прикріпленим багажем без вікон.

Погодившись на ціну в 100 бат, названу водієм, я забула про пораду з інтернету: в Таїланді потрібно торгуватися.

Це був перший і останній раз, коли я забула:)

Ціну завжди вдавалось знизити до половини.

Вітерець обдував лице, водій вдало оминав тягнучку, а я слідкувала за офлайн картою maps.me, одночасно розглядаючи галасливі вулиці і буддистські храми.

Їх в столиці Таїланду 30000!

Це вже я прочитала, чекаючи свого заселення в хостел.

Адже для мене знайшлось місце!

Оплатила 300 бат, і наступні дві доби я житиму на другому поверсі одного з шести ліжок в кімнаті.

Чисто. Кондиціонер. Сніданок в ціні.

Цікавий лофт-інтер’єр на рецепції.

За 4€/доба чудовий варіант.

Свіжий душ і холодне морозиво з манго мене освіжили, і відсутність сну протягом двох діб вже не були такими помітними на обличчі.

Я не повинна спати.

Навіть якщо дуже хочеться – потрібно дочекатись вечора, і заснути за місцевим годинником.

Різниця у часі з Україною п`ять годин.

Вирішено: іду гуляти, а заодно і поміняю гроші на місцеву валюту – бати.

Далеко іти не потрібно: money exchange на кожному повороті й вулиці.

Так само як і ATM – автомати для зняття готівки. Але тут потрібно пам’ятати: за кожне зняття комісія у 220 бат, тому вигідно одразу знімати велику суму.

І прикривайте цифри рукою, вводячи пінкод до картки.

Шахраї не сплять.

А мені спати хотілось, але вдалось на кілька годин відтермінувати сон, пройшовшись вулицями, випадково натрапляючи на біло-золотисті буддистські храми, слідкуючи за місцевими, і вдихаючи запахи, які доносились з возиків з місцевою їжею.

А тут і “spicy” супи в пакетиках, і рис варений- смажений, і молюски-рибки, таргани-скорпіони, смузі і шейки, дракон фрукт і зміїний фрукт, фреш ананас і фреш манго, суп том ям і папайя салат, коконат і кукурудза, м`яско, рибка і морепродукти на грилі.

Наїлась лише запахом і пішла спати.

А через три години прокинулась і до сніданку складала маршрут на день.

Поснідали ситним «breakfast included”

і зарядилась настроєм завдяки песику породи шпіц, який прийшов сюди з кимось з робітників.

Цього дня я пройшла десять кілометрів, а почала прогулянку з Saranrom Park.

Добре жити в центрі.

Познайомилась з тайськими дівчатами, з’їла свіжої папайї, зробила фото в прибраному, квітковому парку, здивувалась красі буддистського храму Wat Phra Chetuphon, пройшлась ринком, заплатила 4 бати за трансфер через річку і потрапила до Wat Arun – храм ранкової зірки, що оздоблений дзеркалами, фарфором і морськими мушлями.

Пранг (ангкорська башня) у Ват Арун є найвищою у Таїланді.

Цей храм вражає своїми масштабами і несхожістю на інші споруди, що мені доводилось бачити.

Час іти на Khaosan road – найгучнішу вулицю Бангкоку.

Як тільки вечоріє, тут відкриваються сотні точок з місцевою вуличною їжею, зі всіх сторін щось смажиться, вариться, кипить.

Від смажених тарганів і скорпіонів я відмовилась, а от щойно приготовлений супчик з морепродуктами був дуже смачним!

Гуляти цією вулицею і спостерігати за людьми, що попивають пишу було цікаво, але потрібно вертатись в хостел, бо завтра летіти на південь Таїланду – Пхукет.

Posted by ooolesya in Thailand, Без рубрики, 1 comment